Технологія “Зеленський” – російська технологія
- Посмотреть оригинал
- март 29-го, 2019
Автор: Ольга Лень
Скажу річ, з якою можливо буде важко погодитися моїм зануреним в виборчу кампанію друзям, але продукт під назвою “кандидат Зеленський” – це лише інструмент для просування того кремлівського наративу, який закладений в продукт “Слуга народу”.
Тобто, сам Зеленський як кандидат вкинутий в політичний простір лише з метою максимально поширити в суспільстві ті погляди і переконання, що візуалізували в третьому сезоні серіалу.
Ця ситуація – “привіт” з виборів 2004 року, коли російські політтехнологи про “три сорти українців” вкинули не задля того, аби допомогти виграти Януковичу, а з метою програмувати вигідний для РФ політичний порядок денний в Україні на багато років вперед, що його Януковича надресирували просувати. Цього разу також важливий не Зеленський як кандидат, а важливо, по якому порядку денному підуть далі політичні дискусії в країні.
Фактично, за один день технологія “Зеленський” реанімувала російський порядок дений на виборах. Те, від чого, здавалося, відійшли ще в 2014 році. По суті, його наративи повторюють наративи Януковича зразка 2004: “какая разница”, кілька Україн, Схід проти Заходу. Але варто було Януковичу прийти до влади, як виявилося, що саме українській Україні місця в його реальності немає – залишилася лише російська Малоросія.
“Зеленський” – це як технологія маніпуляції, коли людину поступовими кроками, непомітно, переконують в тому, з чим би вона ніколи не погодилася, якби їй це сказали відразу. Поступове відсування больового порогу. Спочатку його симпатик погоджується з ніби-то заїзженою тезою “влада краде”. Але поступово, чим довше їздять по вухам “кварталом” і “слугою” симпатик Зеленського готовий погодитися, що війна йде не тому, що є агресія РФ, а тому що “влада краде”. А далі і взагалі виявляється, що Україна втрачає території не тому, що є зовнішня агресія, а тому що “влада краде”.
Якби сьогоднішньому симпатику Зеленського в 2015 році показали цю карту розшматованої Україні і сказали, що країна втратила шматки території, бо “влада краде”, то Зеленський за таке міг би і отримати по мармизі.
Технологія “Зеленський” – як це частина політтехнології з розширення меж лояльності українського суспільства до російського наративу.
Працює ця технологія так: п’ять років витрачено на просування в суспільство твердження, що зовнішня агресія вторинна, а первинне хейтерство української влади — поміж тим знімається фільм, що підтримує це твердження, де у президента Голобородька немає жодних проблем з війною, зате є прості відповіді на всі суспільні проблеми в стилі “все вкрали” — потім цей кіноперсонаж висувається як кандидат на реальних виборах і збирає електорат, що з різних причин ненавидить чинну українську владу — далі виходить нова серія про цього кандидата-телеперсонажа, де вже прямим текстом всовується кремлівський наратив і тепер від тих, хто підтримав Зеленського очікують на наступний крок – підтримати переконання, які просуває кіноперсонаж Зеленського. Тобто, сказали “А”, то скажіть і “Б”.
Думаєте, це непорозуміння, чи в команді Зеленського не розуміють, що роблять? Нічого подібного. “Ми показали, який країну ми бачимо, про яку мріємо. Чи може бути мрія агітацією?”, – каже Зеленський. І яке ж це майбутнє? Яка мрія? Майбутнє з клаптиковою розшматованою країною? Мрія, щоб Україна розпалася?
“Нам предстоит сшить страну”, – каже голова його виборчого штабу Иван Баканов. Але ж Україну не треба зшивати, бо її ніхто не “розшивав”! Україні треба повертати захоплені іншою країною території – це ніяк не називається “зшивати”. Зате це словечко “зшивати” ви можете почути саме від російських ЗМІ, які просувають думку, ніби в Україні внутрішній конфлікт. І от зараз ще й команда Зеленського намагається переконати суспільство, що Україна “розшита”.
Вкажу ще лише пару позицій в дусі російської пропаганди, лояльність суспільства до яких намається створити Зеленський і “Слуга народу”.
По-перше, через весь фільм проходить традиційне для чисто російського телепродукту антизахідництво. Зеленський пропагує думку, що західні демократії є загрозою для України. Тобто, РФ напала на Україну, але загроза з точки зору Зеленського – це Захід. Тут вам і “югославський сценарій для України”, і про аграрний придаток Заходу, і “кредитна кабала”, і світовий уряд. Є і про перебої з газом в яких винна Україна, і про навалу біженців з України – брехня, яку транслюють канали типу Раша Тудей на західну аудиторію. Але Вові Зеленськогому пофіг, що то не думка Заходу, але трансльована росіянами пропаганда – він її повторює в своєму кіно як доконаний факт. Тобто в голові у команди Зе повний набір російської конспірологічної маячні.
По-друге, “Слуга народу”, а отже і продукт “Зеленський” – це агресивна українофобія. Негативні персонажі підкреслено україномовні, позитивні персонажі не розмовляють українською. Та й однією з причин розпаду країни, цілком в дусі російської пропаганди, назване мовне питання. При цьому,за дві години екранного часу раз десять підкреслюють, що “мова не має значення”. Між тим, найкращим свідченням, що мова дійсно “не має значення” було би, якби фільм зняли українською мовою. Але, оскільки, цього не зробили, то значить для авторів фільму мова все ж таки має значення, і глядача вони намагаються переконати тільки в тому, що “значення не має” саме українська мова.
І наостанок, нещодавно побачила такий цікавий факт: з 2014 до 2018-го року кількість республіканців-виборців у США, які, згідно з опитуваннями, позитивно ставляться до Росії, майже подвоїлася – з 22-% до 40%. Дослідники Бартелс та Ейчен, стверджують, що причиною тому стали позитивні заяви Трампа на адресу Путіна. «Погляди людей змінилися досить швидко і достатньо драматично під впливом сигналів, які вони отримували від еліт. Відносини між Росією та США – досить важлива річ, але звичайні американці не проводили багато часу у роздумах на цю тему», – каже Бартелс.
От і подумайте про ті сигнали, які надходять суспільству від Зеленського і опитувань КМІС. І чому Зеленський в якості кандидата і опитування КМІС щодо позитивного ставлення до РФ з’явилися саме зараз.
